Гірудотерапія — лікування медичними п'явками в Тернополі

Гірудотерапія — метод лікування із застосуванням спеціально вирощених медичних п’явок.

Під час процедури біологічно активні речовини секрету слинних залоз п’явки потрапляють локально в тканини. Найвідомішою серед них є гірудин — речовина з антикоагулянтною активністю. Сукупність локального крововилучення та дії компонентів секрету п’явки лежить в основі фізіологічних ефектів процедури.

У медичному центрі «БІОСАН плюс®» у Тернополі гірудотерапія застосовується після консультації лікаря, оцінки стану пацієнта, показань і можливих протипоказань.

Важливо. Гірудотерапія належить до методів з обмеженою доказовою базою. Клінічних досліджень небагато, більшість із них мають малі вибірки пацієнтів і не відповідають сучасним вимогам до доказової медицини, тому метод не підтверджено як ефективний спосіб лікування конкретних захворювань. Позитивні результати описані переважно у серіях окремих спостережень, а не у масових рандомізованих дослідженнях. Тому гірудотерапія може застосовуватися лише як допоміжний метод — за показаннями, визначеними лікарем, і не заміняє основного лікування.

Традиційний метод і сучасна медицина

Використання п’явок у медицині має багатовікову історію, але сьогодні метод не обмежується традиційною медициною.

Аюрведа — найдавніша згадка про п’явок у медицині. В індійській традиції п’явка (ялаука, jalauka) має особливий статус. За міфологією вона з’явилася разом із Дханвантарі — богом-цілителем, покровителем Аюрведи, який у традиційних зображеннях тримає в руці медичну п’явку. Це не випадковість: в Аюрведі кровопускання (рактамокшана) входить до складу п’ятипроцедур панчакарми, а застосування п’явок — джалаукавачарана — вважається найніжнішим видом кровопускання, придатного навіть для дітей, людей похилого віку та ослаблених пацієнтів. Стародавній хірургічний трактат «Сушрута Самгіта» (бл. VI–IV ст. до н. е.) присвячує п’явкам окремий розділ, а «Чарака Самгіта» наводить прикладання п’явок серед найдоречніших прийомів для позбавлення від хвороби, яку «виводять» назовні через шкіру.

Перші письмові згадки про лікувальні п’явки:

• у ведичних текстах — приблизно 1500–1200 рр. до н. е.;
• у папірусі Еберса (Єгипет, бл. 1550 р. до н. е.) п’явки описано серед засобів кровопускання, а на розписі гробниці в Фіві (XVIII династія) зображено прикладання п’явок;
• у європейській традиції — в античній поезії Теокріта (III ст. до н. е.) та медичній поемі Нікандра з Колофона «Alexipharmacia» (II ст. до н. е.); згадки про п’явки є й у Гіппоратовому корпусі (бл. 460–370 рр. до н. е.);
• у Римі — у Темісона, Галена (бл. 129–200 рр. н. е.) та Плінія Старшого, який застосовував п’явок зокрема при флебіті й геморої.

Європа: розквіт і занепад методу. У Середньовіччі п’явки стали фактичним синонімом кровопускання: в англомовних медичних рукописях (так звана «Книга п’явки Болда», бл. 900–950 рр.) їх описано як основний спосіб пускання крові, а в епоху Наполеона, за деякими даними, щорічно використовували до 6 млн п’явок для військових госпіталів.

Наука повернула метод. У 1883 р. Гайкрафт експериментально показав, що секрет слинних залоз п’явки змінює процес згортання крові, а в 1905 р. Ф. Марквардт виділив і назвав головну діючу речовину — гірудин. Це був перший антикоагулянт тваринного походження і перший крок до розуміння механізму дії п’явки.

Сьогодні. У XX ст. з появою антибіотиків і розвитком хірургії метод було фактично відкладено. Інтерес до нього відновився у 1980-х роках, коли медичні п’явки стали складовою реконструктивної мікрохірургії — для розвантаження венозного застою. Саме тоді почали вивчати й решту компонентів слини, про які йшлося нижче.

Як діє медична п’явка?

Лікувальний ефект гірудотерапії пов’язують із декількома компонентами: локальним крововилученням, тимчасовим посиленням місцевого кровотоку та дією біологічно активних компонентів секрету п’явки.

Саме антикоагулянтна дія сприяє тому, що після від’єднання п’явки з місця укусу деякий час може продовжуватися кровоточивість. Це є частиною механізму процедури, але водночас пояснює, чому стан системи згортання крові та прийом певних лікарських препаратів мають значення для безпеки гірудотерапії.

Склад слини п’явки: не лише гірудин

Секрет слинних залоз медичної п’явки (Hirudo medicinalis) містить понад 100 біологічно активних сполук — ферментів, білків і пептидів, що впливають на згортання крові, мікроциркуляцію, запалення, імунні реакції та відновлення тканин. У його складі виділяють:

• Гірудин — поліпептид із 64 амінокислот, найпотужніший відомий природний антикоагулянт прямої дії. Блокує тромбін — ключовий фермент згортання крові, тому перешкоджає утворенню фібринового згустка та тромбів. Покращує текучість крові та мікроциркуляцію, зменшує набряки, а після процедури зберігає активність упродовж кількох годин.

• Гіалуронідаза — «фактор дифузії». Розщеплює гіалуронову кислоту та кислі мукополісахариди міжклітинного матриксу, завдяки чому тканини стають проникнішими для інших біологічно активних речовин, які заглиблюються в тканини. Забезпечує відтік застійної рідини, зменшує набряки та покращує кровопостачання проблемних ділянок.

• Дестабілаза — фермент, що розчиняє поперечні зв’язки у фібрині — головному компоненті тромбів. Це зумовлює її фібринолітичну та тромболітичну активність: вона розсмоктує вже сформовані тромби, зменшує в’язкість крові та покращує прохідність дрібних судин.

• Бделіни — низькомолекулярні поліпептиди-інгібітори протеаз (трипсину та плазміну). Виконують роль природних протизапальних агентів.

• Егліни — білки, що блокують ферменти, відповідальні за розвиток запалення: еластазу та катепсин G нейтрофілів, α-хімотрипсин. Вважаються одними з найважливіших протизапальних компонентів секрету: зменшують біль, набряк і локальне ушкодження тканин — зокрема при артрозах та запальних больових синдромах.

• Апіраза — фермент, що запобігає агрегації (склеюванню) тромбоцитів. Подібну антиагрегантну роль виконують також калін та декорзин, які пригнічують адгезію та агрегацію тромбоцитів.

• Гірустазин — інгібітор тканинного калікреїну, трипсину, хімотрипсину та катепсину G. Блокуючи калікреїн, він зменшує вивільнення кінінів (зокрема брадикініну), які беруть участь у регуляції артеріального тиску та запальних реакцій.

• Інгібітор триптази — пригнічує триптазу, що вивільняється з мастоцитів (тучних клітин), тому важливий при алергічних і запальних реакціях.

• Гістаміноподібні речовини — сприяють розширенню судин у місці присмоктування, покращують приплив крові та лімфи, тобто стимулюють місцеву мікроциркуляцію.

• Колагеназа та оргелаза — ферменти, що розсмоктують надлишок колагену та рубцевої тканини і стимулюють утворення нових капілярів; мають значення при рубцях, злукових процесах та в естетичних методиках.

• Антибактеріальні компоненти (зокрема, комплекс дестабілаза-лізоцим) — пригнічують розвиток низки бактерій, грибів та інших мікроорганізмів, знижуючи ризик інфекції в місці укусу.

Отже, сукупна дія компонентів слини забезпечує кілька ефектів: покращення мікроциркуляції та текучості крові, протизапальну та протинабрякову активність, фібринолітичну (антитромботичну) дію, зменшення болю, антибактеріальний захист і стимуляцію відновлення тканин. Саме ця багатокомпонентність пояснює, чому гірудотерапію розглядають як метод із комплексною — локальною та системною — дією.

Гірудотерапія в нашій практиці

У медичному центрі «БІОСАН плюс®» гірудотерапія може застосовуватися як додатковий метод у комплексному підході при окремих станах.

Неврологічні проблеми. Хронічний головний біль, мігрень, окремі невралгічні больові синдроми. Доцільність процедури визначається після оцінки причини болю; при новому, незвичному або прогресуючому головному болю першочерговою є відповідна діагностика.

Захворювання опорно-рухового апарату. Гірудотерапія може розглядатися як допоміжний метод при деяких больових синдромах суглобів і навколосуглобових тканин. Найкраще серед таких застосувань досліджений остеоартроз колінного суглоба, для якого є дані про можливе короткочасне зменшення болю.

Венозні порушення. В окремих пацієнтів із початковими проявами варикозної хвороби. Гірудотерапія не усуває патологічно змінені вени і не замінює діагностику венозної системи та лікування варикозної хвороби. Перед процедурою важливо оцінити стан вен і ризик кровотечі.

Гірудотерапія в гінекології

Метод може використовуватися як додаткова процедура в комплексному веденні окремих пацієнток із хронічними запальними захворюваннями органів малого таза, злуковими процесами, ендометріозом та станами, що супроводжуються венозним застоєм у малому тазі.

Залежно від клінічної ситуації використовуються зовнішні методики, а в окремих випадках — внутрішньовагінальне застосування медичних п’явок. Такий метод проводиться лише за медичними показаннями, після гінекологічного огляду та оцінки протипоказань, із дотриманням вимог безпеки. Він розглядається лише як додатковий метод і не замінює необхідного лікування.

Як проходить консультація?

Перед призначенням процедури лікар з’ясовує основні скарги, встановлений діагноз, супутні захворювання та препарати, які приймає пацієнт. Особливу увагу приділяють факторам, які можуть впливати на згортання крові, ризик кровотечі та інфекційних ускладнень. За необхідності лікар рекомендує додаткове обстеження.

Безпека гірудотерапії

Гірудотерапія є медичною процедурою і має протипоказання та можливі небажані явища. До потенційних ускладнень належать тривала локальна кровоточивість, місцеві реакції та інфекція. Саме тому важливо використовувати медичних п’явок належного походження та проводити процедуру під медичним контролем.