Остеохондроз. Грижі дисків. Біль в спині. Лікування.

Розглянемо визначення ряду медичних термінів, пов’язаних із болем у спині та їх лікування.

Остеохондроз — це дегенеративно-дистрофічне ураження міжхребцевих дисків незапального характеру. Дегенерація — процес переродження здорових тканин хребта, при якому вони стають нееластичними, а дистрофія — порушення їх живлення. Вперше термін «остеохондроз» запропонував німецький учений Хільдебранд у 1933 році для визначення дегенеративних змін у міжхребцевих дисках. Наступні дослідження показали, що в окремих випадках більше страждають хребці, цей вид захворювання позначили як спондильоз (грецькою «спондилос» — хребець). В інших випадках хвороба вражає міжхребцеві диски, і її назвали дискоз. Але найбільш розповсюдженим залишився термін і назва остеохондроз.

Остеохондроз — це хвороба цивілізації. Основна причина — у малорухомому способі життя сучасної людини, а також у неправильному харчуванні. Поступово, через погіршення кровопостачання структур хребта, диск між хребцями стає менш еластичним, знижується його висота, на поверхні тіл хребців, прилеглих до диска, з’являються кісткові розростання — остеофіти, у дрібних м’язах, що прикріплюються до хребта, з’являються ділянки вираженого спазму. Усе це призводить до обмеження рухливості хребта й болю. Якщо в процес втягуються нервові корінці, що відходять від спинного мозку (вони можуть пошкоджуватися остеофітами, потовщеними зв’язками, м’язами, а також грижами міжхребцевих дисків), з’являються різкі стріляючі болі, що віддають у руку чи ногу, оніміння та слабкість у кінцівках.

У більшості випадків остеохондроз вражає людей старше 30–40 років, але буває і в молодшому віці. З віком кровопостачання міжхребцевих дисків знижується. Їхнє харчування починає відбуватися дифузно: необхідні речовини «просочуються» із сусідніх тканин, а не надходять з потоком крові. У результаті диск виявляється на «голодному пайку» і починає руйнуватися.

Спондильоз — захворювання хребта, яке характеризується деформацією хребців за рахунок розростання кісткової тканини на їхній поверхні у вигляді виступів і шипів. Спондильоз фіксує ділянку, що піддається перевантаженню, викликаючи подразнення нервових закінчень. Пацієнти відчувають тупий, ниючий локальний біль і важкість у хребті. Спондильоз супроводжується напругою м’язів навколо рухового сегмента, і тоді ці два фіксуючі механізми не тільки посилюють біль, а й погіршують амортизаційну функцію хребта, випрямляючи його фізіологічні вигини.

Протрузія міжхребцевого диска — патологічний процес у хребті, при якому міжхребцевий диск вибухає у спинномозковий канал без розриву фіброзного кільця. Вона не є самостійним захворюванням, але є однією зі стадій остеохондрозу, за якою слідує грижа. Найчастіше локалізується в поперековому і рідше — у шийному відділах.

Міжхребцева грижа (міжхребцева грижа, грижа міжхребцевого диска) — це зміщення пульпозного ядра міжхребцевого диска з розривом фіброзного кільця. Найчастіше зустрічаються грижі міжхребцевих дисків попереково-крижового відділу хребта, значно рідше спостерігаються грижі у шийному відділі хребта, найрідше — у грудному відділі.

Причини виникнення міжхребцевої грижі:

• Остеохондроз хребта
• Важкі фізичні навантаження
• Перенесені раніше травми
• Загальна нерозвиненість м’язового корсета
• Спадковий фактор
• Порушення водно-сольового обміну в кістково-зв’язковому апараті хребта

Цікава інформація: під час досліджень виявлялося, що у 70% «хворих», яким за допомогою магнітно-резонансної томографії діагностовано грижі, зовсім відсутні будь-які клінічні прояви.

Корінцевий синдром — досить частий невралгічний синдром, який включає комплекс симптомів, що виникає в результаті здавлювання (компресії) спинномозкових корінців (спинномозкових нервів). Корінцевий синдром може проявлятися у вигляді болю в абсолютно різних місцях: у шиї, кінцівках, попереку і навіть у ділянці внутрішніх органів, наприклад, у ділянці серця або шлунка. Правильний діагноз у такому випадку може встановити тільки лікар.

Однією із причин розвитку корінцевого синдрому є остеохондроз. Однак цей синдром може розвинутися при міжхребцевій грижі, спондилоартрозі, компресійному переломі хребців (при остеопорозі), спондилолістезі, розвитку пухлини (невриноми), боковому зміщенні тіл хребців, здавлюванні корінця бічними остеофітами, а також інфекційному ураженні хребців (остеомієліт, туберкульоз).

Міофасціальний синдром (м’язовий спазм) — одна з найчастіших причин хронічного болю. В основі міофасціального синдрому лежить формування в м’язах тригерних точок, подразнення яких викликає не тільки локальний, а й відображений біль. Активні точки викликають спонтанний біль, часто в проекційній зоні, і обмежують скоротливі можливості м’язів, у яких вони сформувалися. Латентні точки викликають локальне м’язове напруження і дисфункцію м’язів, але не больовий синдром.

Активні тригерні точки можуть переміщуватися, сприяючи утворенню вторинних тригерних точок і перетворенню регіонального больового синдрому на більш дифузний. Причиною формування тригерних точок можуть бути травма, перевантаження м’язів (наприклад, при тривалому перебуванні в незручній позі, асиметрії скелета, сколіозі), обмінні розлади, порушення харчування, захворювання внутрішніх органів, а також психологічні чинники (емоційний стрес, тривога, депресія). Відмічається характерне розташування цих точок залежно від інших проблем. Хребет так само залежить від внутрішніх органів, як і вони від нього.

Також існує твердження, що однією з первинних причин захворювань хребта — блокади хребців — є патологічні процеси в м’язах спини.

У той же час у жодній із розвинених країн світу та в жодній медичній класифікації дегенеративно-дистрофічних захворювань немає діагнозу «остеохондроз хребта», а існує термін — синдром Біль Нижньої частини Спини (БНС), англомовна назва — Low back pain.

Різні підходи й тлумачення лише заплутують читача. Згадаймо при цьому декілька цитат.

«Легше буває поставити хворого на ноги, ніж поставити діагноз». Тадеуш Гіцгер.

«Одна з найпоширеніших хвороб — ставити діагноз». Карл Краус.

«Здорові люди — це хворі, які ще не знають про це». Жуль Ромен.

Виникає питання в цих суперечках: що первинне, а що вторинне і де істинна причина цього хворобливого стану?

Причина — глибше і вище. З позиції холістичної (розглядає організм як єдине ціле) біологічної медицини причина — це хворий організм, і лікувати потрібно цілісний організм з його хворобами, а не хвороби в організмі.

Хребет так само залежить від внутрішніх органів, як і вони від нього.

Підхід до лікування цієї проблеми в медичному центрі «БІОСАН плюс®»:

1. Правильний психофізичний режим.
2. Правильне харчування.
3. Загальне лікування всього організму: індивідуальний підбір і призначення гомеопатичних ліків (для прикладу — опис препарату).
4. Біопунктура.

**Біопунктура — це метод введення гомеопатичних препаратів у біологічно активні точки. Введення здійснюється за допомогою ін’єкції в спеціальні точки вздовж хребта в проблемних для дисків зонах. Метод майже безболісний, тому що використовуються дуже тонкі, косметологічні голочки.

Ця процедура сприяє стимуляції регенеративних процесів у навколохребцевих тканинах (зв’язках, м’язах, суглобах і т. п.). Найкращу ефективність біопунктура показує при застосуванні в комплексі з іншими методами.

Лікувальні ефекти препаратів, що застосовуються при біопунктурі:

— знеболюючий

— протизапальний

— протинабряковий

— спазмолітичний

— розслабляючий

— регенеруючий (відновлюючий)

5. Озонотерапія. Методика озонотерапії полягає у чергуванні паравертебрального (навколо хребта) введення озоно-кисневої суміші та процедур внутрішньовенного крапельного введення озонованого фізіологічного розчину.

Озонотерапія — один із сучасних немедикаментозних методів лікування, що дозволяють зняти біль і запалення, поліпшити живлення і прискорити відновлення уражених структур. Ці ефекти досягаються за рахунок:

зниження синтезу речовин, що викликають запалення і біль;

збільшення кровопостачання уражених тканин, а отже, поліпшення їх харчування та постачання киснем; поліпшення відтоку «відпрацьованих продуктів», які спричиняють «закислення» тканин і подразнення нервових закінчень, викликаючи біль; зниження активності ферментів, що руйнують хрящ.

Поєднання кількох методів біологічної медицини значно доповнює одне одного і підсилює та пришвидшує досягнення результату лікування, діючи на всі ланки патогенезу захворювання і водночас не маючи побічних дій.